Поняття «Житло» у кримінальному процесі в контексті практики Європейського суду з прав людин

The article is devoted to the analysis of the legal position of the European Court of Human Rights regarding the concept of «home» in the context of the objectives of the pretrial investigation. Many scientists in the field of criminal process have explored the problems of defining the accurate scope of this definition. Also, on this occasion, the position was expressed by the Supreme Court of Ukraine. However, it was during the time of the Criminal Procedure of Ukraine of 12/28/1960. Nevertheless, the legislator introduced a fundamentally new approach to the definition of «home» in the new Code of Criminal Procedure of Ukraine of 04/13/2012 in Art. 233, taking into consideration not only the needs during the search (inspection) of home accumulated by the national practice of criminal investigation, but also international standards in this sphere. This also in particular applies to the consideration of the international treaties ratified by Ukraine. The Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 04/04/1950 among them remains one of the most prominent up to now. Scientists and parliamentarians have taken into account this document and the judicial practice of the ECHR as a mechanism for interpreting the Convention. Therefore, the objectives of our work are: 1) analyzing the concept of «home» in the context of Article 8 of the Convention in the decisions of the ECHR; 2) finding common and distinctive positions in judicial precedents of the European Court and national legislation in this regard. The relevance of the study determines the objectives of such investigative procedures as inspection and search of home. Firstly, investigating judges, as the subjects responsible for supervising the observance of rights and freedoms in criminal procedure, are supposed to consider the practice of the ECHR assessing the proportionate interference with the right to sanctity of the home guaranteed by the Ukrainian Constitution and the Convention. Secondly, judicial precedents will be useful to judges who considering the admissibility of evidence obtained as a result of penetration into the home. Last but not least judicial precedents will be interesting to investigators and prosecutors in order to justify the «legality» and «necessity in a democratic society» of entering the home without a preliminary order given by the investigating judge.

Статтю присвячено аналізу правових позицій Європейського суду з прав людини стосовно поняття «житло» у контексті цілей досудового розслідування. Проблеми точного окреслення обсягу цієї дефініції досліджувалися багатьма вченими у галузі кримінального процесу. Також з цього приводу позиція висловлювалася Верховним Судом України, однак ще за часів дії КПК від 28.12.1960 р.. У свою чергу, в новому КПК від 13.04.2012 р. у ст. 233 законодавець запровадив принципово новий підхід до визначення «житла», врахувавши не лише потреби під час обшуку (огляду) житла, напрацьовані вітчизняною практикою розслідування кримінальних правопорушень, але й міжнародні стандарти у цій сфері. Зокрема це стосується і звернення до міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Серед них одним із найбільш авторитетних понині залишається Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р.. Останнім часом, науковці у своїх працях, а парламентарі у законопроектній роботі стали частіше враховувати цей документ і судову практику ЄСПЛ як механізм тлумачення Конвенції. Через це завданнями нашої роботи постає аналіз поняття «житло» у контексті статті 8 Конвенції в рішеннях ЄСПЛ; віднаходження спільних та відмінних позицій у судових прецедентах Євросуду та національному законодавстві з цього приводу. Актуальність дослідження зумовлює мета таких слідчих (розшукових) дій як огляд та обшук житла. Вважаємо, що, перш за все, слідчим суддям як суб’єктам, що здійснюють контроль за дотриманням прав і свобод у кримінальному процесі, необхідно враховувати практику ЄСПЛ з приводу пропорційності втручання правоохоронних органів в право осіб на недоторканність житла, а також обсягу такого втручання. Крім того, судові прецеденти будуть доцільними суддям під час розгляду питання щодо допустимості доказів, одержаних внаслідок проникненням до житла; а слідчим і прокурорам – в обґрунтування «законності» та «необхідності у демократичному суспільстві» проникнення до житла без попередньої ухвали слідчого судді.