Політична неупередженість державних службовців: деякі проблеми законодавчого регулювання

Abstract

The author reveals the weaknesses of the legal regulation concerning the right of civil servants to be members of political parties and the prohibition of their participation in the strike as components of political impartiality. The article describes requirements of political impartiality that depends on the category of public service position they hold. It also represents problems of application of the law which are connected with the ambiguity of the interpretation such concepts as “demonstration of political views”, “image of the public authority”, “credibility of governance” in Art. 10 of the Law of Ukraine “On Civil Service”. In conclusion, the author suggests possible ways to improve the legislative regulation of political impartiality of civil servants. The study is conducted on the grounds that political activity restriction is one of the guarantees of effective servants' activity. This is envisaged by such acts as the International Code of Conduct for Government Officials (Para. 11), the Model Code of Conduct for Civil Servants (Art. 11) etc. Most of European countries (Bulgaria, Lithuania, Slovakia, Slovenia, Germany, Hungary etc.) require for political impartiality (neutrality) of civil servants by national legislation. The separate basis of the external policy of Ukraine is the insurance its integration into the European legal space in accordance with Art. 11 of the Law of Ukraine “On the Principles of Internal and External Policy”. Therefore, we consider fixing in Art. 10 of the Law of Ukraine “On Civil Service” of the requirements of political impartiality towards civil servants as a positive achievement in reforming the state service institute. Статтю присвячено аналізу вимог політичної неупередженості державних службовців, що висуваються законодавством України про державну службу. Виявлено недоліки правового регулювання, що стосуються права державних службовців бути членами політичних партій і заборони щодо їхньої участі в страйку, як складники політичної неупередженості. Проаналізовано як загальні вимоги політичної неупередженості, так і ті, що висуваються до окремих державних службовців залежно від категорії посади державної служби, яку вони обіймають. Окреслено проблеми застосування законодавства, пов’язані з неоднозначністю тлумачення понять «демонстрація політичних поглядів», «імідж державного органу», «довіра до влади» у ст. 10 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. Запропоновано можливі шляхи вдосконалення законодавства України в частині регулювання політичної неупередженості державних службовців. Дослідження проводилося з огляду на те, що обмеження політичної активності є однією з гарантій ефективної діяльності державних службовців. Це передбачається такими актами, як Міжнародний кодекс поведінки державних посадових осіб, ухвалений Генеральною Асамблеєю ООН від 23.07.1996 р. (пункт 11), Модельний кодекс поведінки публічних службовців, що є додатком до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи від 11.05.2000 р. (стаття 16), тощо. У деяких європейських країнах (Болгарії, Литві, Словаччині, Словенії, Німеччині, Угорщині та ін.) національним законодавством висуваються вимоги щодо політичної неупередженості (нейтральності) державних службовців. У ст. 11 Закону України «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики» від 01.07.2010 р. окремою засадою зовнішньої політики України визнається забезпечення її інтеграції в європейський правовий простір. Через це закріплення у ст. 10 Закону України «Про державну службу» вимог політичної неупередженості до державних службовців дозволяє визнати цей факт позитивним здобутком у реформуванні інституту державної служби.