Використання наративних практик як технології формування іншомовної комунікативної компетентності

У статті авторка розкрила потенціал використання методів наративних практик під час формування іншомовної комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти. Для досягнення визначеної мети використано аксіологічний і синергетичний підходи. Публікація виконана у контексті когнітивнодискурсивної парадигми наукового пізнання, що передбачало розкриття і пояснення кореляцій між мовою (іноземною), мовними продуктами (оповідями, оповіданнями) і структурами знань, процесами мислення, усвідомлення і осмислення. У дослідженні використано методи: конструктивний, що передбачає побудову об’єкта дослідження – наративу – як ресурсу формування іншомовної комунікативної компетентності. У статті іншомовну комунікативну компетентність розглянуто у комплексі лінгвістичної, соціокультурної комунікативної, прагматичної (продуктивний і контекстуальний аспекти) структур такої компетентності. Наративні практики авторкою розглянуто через призму потенціалу технології для самопроєктування особистісного і професійного розвитку здобувача вищої освіти, а також як доцільний методичний інтструментарій. Наратив як технологія формування іншомовної комунікативної компетентності містить прагматичні смисли (наголос, інтонування мовлення, використання певної типології речень, мовних конструктів і сталих висловів, супровід мовлення жестами, мімікою тощо). Наратив як технологія дає змогу змоделювати професійно ціннісну ситуацію мовлення, передбачає відкритість і креатив. Умовами ефективного використання наративних практик як технології формування іншомовної комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти у статті виділено: вивчення аудиторії (психологічного, емоційного стану, рівня готовності працювати творчо, рівень згуртованості тощо), чіткі зрозумілі цілі використання наративних практик, спільні тактичні дії в створенні і використанні наративу з навчальною метою, урахування бюджету витрат часу, зусиль. Це не вичерпний перелік умов. Перспективою подальшої науково-практичної розвідки визначено психолого-лінгвістичний дискурс використання наративних практик для розвитку особистісного і професійного самовизначення людини в реальному моменті буття; розширення комунікативних кордонів і подолання регресивності бінального мислення через наративні практики.

In the article, the author revealed the potential of using the methods of narrative practices during the formation of foreign language communicative competence of students of higher education. Axiological and synergistic approaches were used to achieve the defined goal. The publication was made in the context of the cognitivediscursive paradigm of scientific knowledge, which involved the disclosure and explanation of correlations between language (foreign), language products (stories, stories) and knowledge structures, processes of thinking, awareness and comprehension. The research used methods: constructive methods, which involve the construction of the object of research – a narrative as a resource for the development of foreign language communicative competence. In the article, foreign language communicative competence is considered in the complex of linguistic, sociocultural communicative, pragmatic (productive and contextual aspects) structures of such competence. Narrative practices are considered by the author through the prism of the potential of technology for self-projection of the personal and professional development of a student of higher education, as well as as an expedient methodical toolkit. Narrative as a technology for the formation of foreign language communicative competence contains pragmatic meanings (emphasis, intonation of speech, use of a certain typology of sentences, language structures and fixed expressions, accompanying speech with gestures, facial expressions, etc.). Narrative as a technology makes it possible to simulate a professionally valued speech situation, implies openness and creativity. The conditions for the effective use of narrative practices as a technology for the development of foreign language communicative competence of students of higher education are highlighted in the article: study of the audience (psychological, emotional state, level of readiness to work creatively, level of cohesion, etc.), clear and understandable goals for the use of narrative practices, joint tactical actions in the creation and use narrative with an educational purpose, taking into account the budget of time and effort. This is not an exhaustive list of conditions. The perspective of further scientific and practical exploration is determined by the psychological-linguistic discourse of the use of narrative practices for the development of personal and professional self-determination of a person in the real moment of being; expanding communicative boundaries and overcoming the regressiveness of binary thinking through narrative practices.