Mykolas Romeris University Research Management System (CRIS)





Use this URL to cite this Department: https://cris.mruni.eu/cris/handle/007/20064
Now showing1 - 2 of 2
  • Item type:Publication,
    Використання наративних практик як технології формування іншомовної комунікативної компетентності
    [The use of narrative practices as a technology for the development of foreign language communicative competence.]
    research article[2024][S5][S007][4]
    Інноваційна педагогіка = Innovate Pedagogy., 2024, p. 127-130

    У статті авторка розкрила потенціал використання методів наративних практик під час формування іншомовної комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти. Для досягнення визначеної мети використано аксіологічний і синергетичний підходи. Публікація виконана у контексті когнітивнодискурсивної парадигми наукового пізнання, що передбачало розкриття і пояснення кореляцій між мовою (іноземною), мовними продуктами (оповідями, оповіданнями) і структурами знань, процесами мислення, усвідомлення і осмислення. У дослідженні використано методи: конструктивний, що передбачає побудову об’єкта дослідження – наративу – як ресурсу формування іншомовної комунікативної компетентності. У статті іншомовну комунікативну компетентність розглянуто у комплексі лінгвістичної, соціокультурної комунікативної, прагматичної (продуктивний і контекстуальний аспекти) структур такої компетентності. Наративні практики авторкою розглянуто через призму потенціалу технології для самопроєктування особистісного і професійного розвитку здобувача вищої освіти, а також як доцільний методичний інтструментарій. Наратив як технологія формування іншомовної комунікативної компетентності містить прагматичні смисли (наголос, інтонування мовлення, використання певної типології речень, мовних конструктів і сталих висловів, супровід мовлення жестами, мімікою тощо). Наратив як технологія дає змогу змоделювати професійно ціннісну ситуацію мовлення, передбачає відкритість і креатив. Умовами ефективного використання наративних практик як технології формування іншомовної комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти у статті виділено: вивчення аудиторії (психологічного, емоційного стану, рівня готовності працювати творчо, рівень згуртованості тощо), чіткі зрозумілі цілі використання наративних практик, спільні тактичні дії в створенні і використанні наративу з навчальною метою, урахування бюджету витрат часу, зусиль. Це не вичерпний перелік умов. Перспективою подальшої науково-практичної розвідки визначено психолого-лінгвістичний дискурс використання наративних практик для розвитку особистісного і професійного самовизначення людини в реальному моменті буття; розширення комунікативних кордонів і подолання регресивності бінального мислення через наративні практики.

      16
  • research article[2023][S4][S007][5]
    Актуальні питання гуманітарних наук = Humanities science current issues / Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University., 2023, p. 255-259.

    У статті автор розкрив потенціал використання методів аналізу під час формування іншомовної комунікативної компетентності здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. З опорою на системний і діяльнісний підходи презентовано алгоритм використання під час аудиторних занять у синхронному і асинхронному режимі навчання таких методів: проблемного аналізу, системного аналізу, причинно-наслідкового аналізу, праксеологічного аналізу, аксіологічного аналізу, ситуаційного аналізу, прогностичного аналізу, рекомендаційного аналізу, програмно-цільового аналізу. Автор стоїть на позиції про те, що методичний інструментарій, доцільний під час формування іншомовної комунікативної компетентності, має віддзеркалювати логіку і демонструвати алгоритм дослідницької пізнавальної діяльності здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. У такому випадку робота, спрямована на створення умов для формування іншомовної комунікативної компетентності, передбачає опору на соціокультурний розвиток особистості, збагачення майбутнього вчителя знаннями нової культури. У статті зосереджено увагу на дослідницькому підході в реалізації освітніх компонент, які формують іншомовну комунікативну компетентність здобувачів бакалаврського рівня. Автор розкрив можливості використання методу аналізу конкретних ситуацій. Цей метод передбачає: здобувачам – учасникам освітнього процесу пропонують осмислити ситуацію, опис якої відображає практичну професійну (навчальну) проблему, комунікативну проблему, передбачає іншомовну комунікативну компетентність, що вимагає актуалізації знань про мовні конструкти і культурні особливості комунікантів і середовища. Така проблема не має однозначних рішень, передбачає рольові ситуації. Під час такого аналізу конкретних ситуацій здобувачі виступають у ролі активних дослідників, самостійно визначають комунікативну проблему, актуалізують її з огляду на наявний досвід і базові знання, формулюють гіпотезу, знаходять методи підтвердження чи спростування гіпотези, оперуючи наявними фактичними даними, здійснюють контент-аналіз, порівняння, оцінюють отримані результати, осмислюють суперечливість комунікативного культурного простору. Перспективою подальшого розроблення проблеми автор бачить у формування методичних рекомендацій з використанням цифрових сервісів і застосунків, пошук форм синтезу аудиторної і позааудиторної навчальнодослідницької роботи здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти.

      14