Žmogaus ir visuomenės studijų fakulteto dekanatas / Faculty of Human and Social Studies Dean's Office
Використання наративних практик як технології формування іншомовної комунікативної компетентностіItem type:Publikacija, [The use of narrative practices as a technology for the development of foreign language communicative competence.]research article[2024][S5][S007][4]Інноваційна педагогіка = Innovate Pedagogy., 2024, p. 127-130У статті авторка розкрила потенціал використання методів наративних практик під час формування іншомовної комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти. Для досягнення визначеної мети використано аксіологічний і синергетичний підходи. Публікація виконана у контексті когнітивнодискурсивної парадигми наукового пізнання, що передбачало розкриття і пояснення кореляцій між мовою (іноземною), мовними продуктами (оповідями, оповіданнями) і структурами знань, процесами мислення, усвідомлення і осмислення. У дослідженні використано методи: конструктивний, що передбачає побудову об’єкта дослідження – наративу – як ресурсу формування іншомовної комунікативної компетентності. У статті іншомовну комунікативну компетентність розглянуто у комплексі лінгвістичної, соціокультурної комунікативної, прагматичної (продуктивний і контекстуальний аспекти) структур такої компетентності. Наративні практики авторкою розглянуто через призму потенціалу технології для самопроєктування особистісного і професійного розвитку здобувача вищої освіти, а також як доцільний методичний інтструментарій. Наратив як технологія формування іншомовної комунікативної компетентності містить прагматичні смисли (наголос, інтонування мовлення, використання певної типології речень, мовних конструктів і сталих висловів, супровід мовлення жестами, мімікою тощо). Наратив як технологія дає змогу змоделювати професійно ціннісну ситуацію мовлення, передбачає відкритість і креатив. Умовами ефективного використання наративних практик як технології формування іншомовної комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти у статті виділено: вивчення аудиторії (психологічного, емоційного стану, рівня готовності працювати творчо, рівень згуртованості тощо), чіткі зрозумілі цілі використання наративних практик, спільні тактичні дії в створенні і використанні наративу з навчальною метою, урахування бюджету витрат часу, зусиль. Це не вичерпний перелік умов. Перспективою подальшої науково-практичної розвідки визначено психолого-лінгвістичний дискурс використання наративних практик для розвитку особистісного і професійного самовизначення людини в реальному моменті буття; розширення комунікативних кордонів і подолання регресивності бінального мислення через наративні практики.
16 Компетентнісний підхід і здорова конкуренція – базис професійного розвитку викладацької майстерності фахівця у галузі гуманітарних і соціальних наукItem type:Publikacija, [Competent approach and healthy competition – the basis of the professional teaching skills development of a specialist in the humanities and social sciences field.]Методологія дослідження ґрунтується на системному і компетентнісному підходах. Використано такі методи дослідження: поєднання теоретичних методів пізнання (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, пояснення) з елементами гіпотетично-дедуктивної моделі. Наукова новизна полягає у тому, що, використовуючи метод аналізу наукових джерел та результатів емпіричного спостереження викладацьких практик фахівців у галузі гуманітарних і соціальних наук, констатовано: в реаліях сьогодення модель викладача тяжіє до стандартизації і уніфікації, що зумовлено популярністю інтегрованих освітніх програм серед здобувачів вищої освіти; справедливі і чесні практики педагогічного партнерства учасників освітнього процесу є рушієм особистісного і професійного розвитку й навчання упродовж життя, саме в цьому принциповому положенні вираженого зміст педагогічного партнерства під час навчання упродовж життя; психологічний комфорт і цифровізація процесуальних аспектів навчальних комунікацій стали необхідною умовою забезпечення якості фахової освіти.
11 8 Методи аналізу під час формування іншомовної комунікативної компетентності здобувачів першого (Бакалаврського) рівня вищої освітиItem type:Publikacija, [Methods of analysis during the formation of foreign language communicative competence of first (bachelor) level of higher education]research article[2023][S4][S007][5]Актуальні питання гуманітарних наук = Humanities science current issues / Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University., 2023, p. 255-259.У статті автор розкрив потенціал використання методів аналізу під час формування іншомовної комунікативної компетентності здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. З опорою на системний і діяльнісний підходи презентовано алгоритм використання під час аудиторних занять у синхронному і асинхронному режимі навчання таких методів: проблемного аналізу, системного аналізу, причинно-наслідкового аналізу, праксеологічного аналізу, аксіологічного аналізу, ситуаційного аналізу, прогностичного аналізу, рекомендаційного аналізу, програмно-цільового аналізу. Автор стоїть на позиції про те, що методичний інструментарій, доцільний під час формування іншомовної комунікативної компетентності, має віддзеркалювати логіку і демонструвати алгоритм дослідницької пізнавальної діяльності здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. У такому випадку робота, спрямована на створення умов для формування іншомовної комунікативної компетентності, передбачає опору на соціокультурний розвиток особистості, збагачення майбутнього вчителя знаннями нової культури. У статті зосереджено увагу на дослідницькому підході в реалізації освітніх компонент, які формують іншомовну комунікативну компетентність здобувачів бакалаврського рівня. Автор розкрив можливості використання методу аналізу конкретних ситуацій. Цей метод передбачає: здобувачам – учасникам освітнього процесу пропонують осмислити ситуацію, опис якої відображає практичну професійну (навчальну) проблему, комунікативну проблему, передбачає іншомовну комунікативну компетентність, що вимагає актуалізації знань про мовні конструкти і культурні особливості комунікантів і середовища. Така проблема не має однозначних рішень, передбачає рольові ситуації. Під час такого аналізу конкретних ситуацій здобувачі виступають у ролі активних дослідників, самостійно визначають комунікативну проблему, актуалізують її з огляду на наявний досвід і базові знання, формулюють гіпотезу, знаходять методи підтвердження чи спростування гіпотези, оперуючи наявними фактичними даними, здійснюють контент-аналіз, порівняння, оцінюють отримані результати, осмислюють суперечливість комунікативного культурного простору. Перспективою подальшого розроблення проблеми автор бачить у формування методичних рекомендацій з використанням цифрових сервісів і застосунків, пошук форм синтезу аудиторної і позааудиторної навчальнодослідницької роботи здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти.
14